На SSH-ловушці Cowrie, розгорнутій поруч із сервером-портфоліо, за перші п’ять днів зафіксували 24 218 сесій із 683 адрес. Практичний висновок тут не в рекордній кількості спроб: майже 88% сесій створило одне сімейство ботів, тож самі лічильники підключень легко перебільшують різноманітність атак.
Автор стенда зробив його навмисно несправжньою Linux-системою: вона приймає майже будь-який пароль і записує дії відвідувачів, але справжньої ОС за SSH-сеансом немає. Такий формат дає змогу спостерігати за поведінкою сканерів і ботів, не віддаючи їм робоче середовище. І так, коли майже дев’ять із десяти записів належать одному автоматизованому гостю, статистика потребує не лише лічильника, а й трохи сортування.
Ловушка ізольована, а журнали очищуються
Cowrie працює в контейнері без привілеїв, у режимі лише для читання та з блокуванням вихідних з’єднань. Отже, навіть якщо відвідувач введе команду, яка зазвичай звернулася б до зовнішнього сервера, сама пастка не зможе встановити таке з’єднання. Поруч розміщені інші приманки — для Redis, MySQL та Elasticsearch, а вхідний трафік сайту фільтрує CrowdSec.
Окрема частина стенда — так звана смоляна яма, що імітує SSH-порт, але затримує клієнта ще до звичного банера. Журнали пастки узагальнюються кожні п’ять хвилин. Під час обробки команди очищуються: посилання, IP-адреси та випадкові назви файлів замінюються маркерами на кшталт <url> і <file>, а адреси атакувальників не публікуються.
Такий стенд показує не лише кількість звернень, а й те, що саме відбувається після підключення. Проміжок між новими сесіями зазвичай становить близько п’яти секунд, хоча сервер, за описом автора, ніде окремо не рекламувався. Його знаходять автоматизовані сканери, які перебирають адреси в інтернеті.
Паролі прості, а сесії — не незалежні
Серед найчастіше введених паролів — 123456, 123, 1234 та 12345678. Боти пробують логіни root, ubuntu, admin, deploy і postgres. У журналі трапився також claude; автор припускає, що автоматизовані сканери шукають облікові записи, пов’язані з інструментами розробки на основі ШІ. Сам факт появи такого логіна не доводить, що його перевіряє окрема спеціалізована кампанія.
Найбільший внесок у загальну статистику дало сімейство, пов’язане з 18 адресами: воно створило 21 217 сесій, або 88% від зафіксованої кількості. Після входу бот виконував одну команду — uname -s -v -n -r -m — і від’єднувався. Вона запитує відомості про систему, зокрема її тип і версію ядра.
Автор трактує це як можливу інвентаризацію: бот перевіряє, чи підійшов пароль і що за система відповіла. Така поведінка може відповідати збору списку доступних серверів, до яких згодом повернуться або передадуть дані іншим. Це обґрунтована версія, а не встановлений намір оператора. Для аналізу з цього випливає конкретна річ: 21 тисяча сесій не означає 21 тисячу різних атакувальників чи тактик.
Інший бот підмінює SSH-ключі
За кількістю адрес вирізнилося інше сімейство — воно охопило 291 адресу й діяло значно агресивніше. Скрипт знімав захист з каталогу .ssh, видаляв його, створював заново та записував власний ключ у authorized_keys. У ловушці цей сценарій лише фіксується; на справжній машині така послідовність могла б видалити наявні ключі й залишити доступ через ключ зловмисника.
cd ~ && rm -rf .ssh && mkdir .ssh && echo <ключ> >> .ssh/authorized_keys
Звідси випливає важливий наслідок для реагування на можливий злам: просто змінити пароль недостатньо, якщо в обліковому записі вже додали ключ. Автор радить перевіряти authorized_keys, завдання cron і список користувачів. Видалення всього каталогу .ssh також могло б заблокувати власника сервера та інших користувачів, тому така команда на реальному хості — не косметичне прибирання.
Через заборону вихідних з’єднань ловушка не завантажує файли за командами ботів. Водночас самі відвідувачі передали туди 22 файли, з яких 17 були програмами для Linux під різні архітектури, включно з x86-64, ARM та AArch64. У кількох файлах виявили ознаки XMRig, майнера криптовалюти. Їх аналізували як дані й не запускали, тож висновок про майнінг стосується виявлених ознак, а не виконання програм у пастці.
Смоляна яма затримує з’єднання, але не доводить доступність сервісу
Затримувач працює відповідно до RFC 4253: до появи банера сервер може надсилати рядки, а клієнт має чекати. Яма відправляє випадковий рядок раз на десять секунд і тримає з’єднання не довше доби. Через тиждень після запуску вона, за лічильником автора, накопичила понад 2 000 годин затримки та понад 3 400 з’єднань. Окреме з’єднання тривало максимум 24 години, а одночасно в ямі зазвичай залишалося кілька десятків ботів.
Автор оцінює, що якби кожен із цих ботів перебрав пароль раз на секунду, затримка відповідала б приблизно 7,5 мільйона спроб, які не відбулися. Це умовний перерахунок, а не виміряна кількість зірваних спроб: механізм просто утримує з’єднання, а реальну поведінку ботів у такому сценарії ця оцінка не встановлює.
Несподіванішою практичною проблемою стала не атака, а конфігурація самого стенда. Протягом двох днів лічильники смоляної ями та приманок залишалися на нулі, хоча служби працювали, правило брандмауера було присутнє, а його лічильник зростав. Локальна перевірка теж проходила.
Перевірка через tcpdump показала, що запити доходили, але відповіді не поверталися. Причиною виявився другий брандмауер: дозвіл в одному правилі не скасовував блокування в іншому. Лічильник першого рівня чесно показував свою ділянку траси, але не весь шлях пакета — брандмауери, як з’ясувалося, не обмінюються повноваженнями за замовчуванням.
Тому успішний тест із самого сервера не підтверджує, що сервіс доступний ззовні. Так само лічильник одного правила не засвідчує проходження трафіку до кінцевого клієнта. У цьому випадку відповідь дало зовнішнє підключення разом зі спостереженням за пакетами. Автор також планує перевірити, чи змінюють боти поведінку, коли ловушка міняє ім’я сервера та версію системи; результатів цього експерименту в описі ще немає.









