Аналітики RED Security SOC пов’язали компрометацію домену великої комерційної компанії з використанням ШІ-агента ARTEX. Практична складність для захисників — не лише швидкість атаки: агент залишив сотні скриптів і результатів, а кілька напрямів роботи розвивалися паралельно навіть після отримання доменних привілеїв.

У своєму розборі команда описує інцидент, у якому зловмисник пройшов шлях від зовнішньої розвідки до доступу рівня адміністратора домену. Водночас висновок про ARTEX автори називають високоймовірною гіпотезою, а не беззаперечно доведеним фактом. Саме артефакти на скомпрометованих системах, за їхніми словами, дали змогу відновити значну частину послідовності дій.

Від вебзастосунку до домену

Найдавнішим виявленим слідом був GET-запит до /.git/config на одному з публічних ресурсів компанії. Після приблизно чотирьох із половиною годин активної розвідки атакувальник отримав адміністративний доступ до двох інсталяцій вебзастосунку, використавши стандартні облікові дані. Через штатне завантаження файлів він розмістив PHP-вебшелли й почав виконувати команди в контейнерах.

Далі зловмисник досліджував внутрішнє середовище. У конфігураціях застосунків знайшлися реквізити LDAP, SSO та інших систем, а через OpenMetadata атакувальник отримав параметри SQL-підключень до серверів MSSQL. Зв’язки linked server дали змогу виконувати xp_cmdshell на інших серверах; згодом команди виконувалися на Windows, а рівень доступу зріс до SYSTEM.

Окремий шлях пролягав через Active Directory. У SYSVOL знайшли групову політику з полем cpassword, з якого відновили пароль облікового запису. Також помилка конфігурації AD CS відкрила можливість експлуатації ESC1: атакувальник отримав сертифікати адміністратора домену та виконав DCSync. Дамп бази даних розмістили у відкритому каталозі захопленого вебзастосунку й завантажили.

За оцінкою RED Security, від початку розвідки до компрометації домену минуло 7 годин 40 хвилин, а від першого успішного POST-запиту до вебшелла — 2 години 14 хвилин. Паралельно атакувальник працював і з іншими застосунками: змінював ролі та інтеграції, створював облікові записи адміністраторів і перевіряв читання файлів через API. Деякі з цих сценаріїв тривали годинами.

Скрипти, паралельні задачі й сліди агента

Головні підозри щодо автоматизованого ШІ-агента виникли після аналізу контейнерів, які стали точкою входу. Там виявили понад 600 файлів: невеликі скрипти різними мовами, їхні варіанти, проміжні дані та результати виконання. За часовими мітками аналітики встановили, що в окремі хвилини створювалося до 13 скриптів, а разом із допоміжними файлами — до 25 об’єктів.

У наборі були Python-, PHP-, shell-, PowerShell- і BAT-файли. Часто PowerShell-команди вкладалися у Python-скрипти або BAT-файли. Поруч залишалися відповіді на запити та наступні версії перевірок — тобто не лише готові інструменти, а й сліди ітерацій: спроба, отриманий результат, коригування та повторний запуск. Звичні засоби на кшталт Impacket і Certipy також використовувалися, але були встановлені в скомпрометованому контейнері.

Структура виводу теж привернула увагу: результати групувалися за цілями й перевірками, з роздільниками, заголовками та позначками успішного виконання. Сам по собі акуратний формат не доводить участі ШІ, але разом із темпом створення файлів і повторюваними структурами він став частиною сукупності ознак. Ручна робота теж залишає сліди; тут незвичним був масштаб і спосіб їхнього узгодження.

У різних системах повторювалися числові позначки у назвах файлів, облікових записах і запитах. Наприклад, одна й та сама мітка пов’язувала перевірки на кількох зовнішніх застосунках, а інша — артефакти в Linux-контейнері та на Windows-сервері. Така наскрізна нумерація допомогла зіставити окремі дії з конкретними гілками роботи.

Ще одна особливість — паралельність. Одночасно перевіряли способи завантаження файлів на різних ресурсах, параметри отримання документів і вхідні дані API. Навіть після отримання облікового запису адміністратора домену та виконання DCSync зовнішні спроби експлуатації не припинилися. Для аналітиків це виглядало як робота над кількома незалежними задачами, а не послідовне виконання одного сценарію.

Чому атрибуцію пов’язали з ARTEX

У контейнерах не знайшли типової картини закріплення через окремий тунель або звичний набір засобів керування. Основною опорою залишався вебшелл у первинному застосунку: через нього запускали команди й проксували частину взаємодії з внутрішніми серверами. На Windows-системах, зокрема, виявили CGI- та ASP.NET-вебшелли; для одного варіанта створили окремий IIS pool і правило локального брандмауера для TCP/8888.

Додаткову зачіпку дала перевірка зовнішньої адреси у VirusTotal: у спільноті була позначка ARTEX Found і порт 8787. ARTEX описується як інструмент для атак із ШІ-агентами. Після цього команда зіставила спостережувані файлові структури з тим, як у коді агента організовані задачі intent: окремі підзадачі можуть виконуватися паралельно, записувати результати й завершуватися незалежно.

Ця відповідність підсилює версію про ARTEX, але не перетворює її на остаточну атрибуцію. У звіті висновок сформульований обережно: інфраструктуру, імовірно, скомпрометували за допомогою цього агента. Назву компанії, що зазнала атаки, матеріал не розкриває.

Що змінюється для SOC

Для розслідування важливими виявилися не окремі запити чи один вебшелл, а їхнє зіставлення в часі: швидке створення скриптів, повторні спроби після отримання відповідей, кілька активних гілок та спільні мітки в різних системах. Такі ознаки допомогли відрізнити описаний випадок від стандартного масового сканування, де інструмент зазвичай залишає впізнаваний User-Agent. Тут внутрішні запити йшли через скомпрометовані контейнери з User-Agent curl або python requests.

Аналітики зафіксували близько 1600 POST-запитів до вебшелла за приблизно три з половиною години. Велика кількість артефактів дала матеріал для реконструкції, але водночас збільшила роботу: потрібно було з’ясувати походження облікових даних, зв’язати успішні перевірки з подальшими діями й не загубити другорядні сценарії за фактом захоплення домену. Тут «більше логів» автоматично не означає «легше розібратися» — іноді це просто більше контексту, який треба втримати.

RED Security повідомляє, що команді вдалося відновити основні гілки інциденту, джерела облікових даних, шлях до доменних привілеїв і компрометацію даних. Автори кейсу наголошують: у подальшій роботі важливо враховувати не тільки швидкість атаки, а й високу інтенсивність та паралельне виконання задач — як під час моніторингу, так і під час цифрової форензики й підготовки звіту.