Уразливості PHP2Shell дали змогу виконувати код на вразливому сервері без автентифікації, а їхнє розкриття спричинило суперечки між розробниками PHP, дослідниками та постачальниками. Для команд, які підтримують сервіси, практичний урок простий: виправлення треба не лише отримати, а й знати, де саме працює PHP та хто відповідає за його оновлення.

Інцидент показав одразу кілька слабких місць: затяжне ухвалення рішень у відкритому проєкті, неузгоджений випуск виправлених збірок і невизначеність щодо реального масштабу експлуатації. Скепсис до гучних попереджень був зрозумілим, але він не скасовував потреби перевірити системи. Коли інвентаризацію починають уже під час інциденту, вона раптом стає терміновою й дуже ручною роботою.

Що відбувалося в PHP

Назва PHP2Shell охоплює дві вразливості: CVE-2026-109618 і CVE-2026-109619. Обидві отримали оцінку 9,2 за CVSS 4.0. Їхня спільна небезпека полягала в можливості віддалено виконати код із правами процесу PHP, який обробляє вебзапити. Для цього не потрібно було проходити автентифікацію.

Перша помилка проявлялася, коли PHP досягав ліміту пам’яті під час формування внутрішніх даних запиту. Подальше очищення запиту могло сприйняти неповністю створені дані як коректні, що призводило до пошкодження пам’яті. У другому випадку після завершення запиту залишалися посилання на вже звільнену пам’ять. Наступний запит, оброблений тим самим робочим процесом, міг звернутися до цих посилань, перш ніж стан процесу було скинуто.

Експлуатація залежала від конфігурації: значення мали розширення PHP, поведінка вебсервера та розміщення даних у пам’яті. Тому відтворити помилку й надійно використати її на різних системах — не одне й те саме. Це частково пояснює, чому дослідники могли отримувати різні результати, тестуючи ті самі вразливості.

Чому виправлення затрималося

За звітом PHP Foundation, перші ознаки проблем із вичерпанням пам’яті виявили ще у 2024 році, однак тоді зв’язок із віддаленим виконанням коду не встановили. Варіанти виправлення впливали на сумісність, продуктивність і сторонні розширення. Команда, що ухвалювала рішення консенсусом, не могла погодити прийнятний варіант, і роботу над змінами кілька разів зупиняли та відновлювали.

У серпні 2026 року дослідники Calif передали розробникам результати, які вже демонстрували віддалене виконання коду. У своєму звіті учасники фонду визнали системну проблему в ухваленні рішень і нестачу ресурсів. Це не означає, що розробники свідомо ігнорували відому критичну вразливість: на ранньому етапі конкретний спосіб атаки ще не був встановлений, а виправлення могло створити інші проблеми.

Складність стала помітною і після виходу патча. Під час розбору великого XML-документа окремі збірки PHP завершували робочий процес замість того, щоб повернути звичайну помилку про нестачу пам’яті. Для XML-розширення довелося готувати окреме виправлення. Тут компроміс не був теоретичним: зміна поведінки при нестачі пам’яті торкалася сумісності з розширеннями.

PHP Foundation уже почав змінювати порядок роботи: замість вимоги консенсусу планується ухвалення рішень більшістю, а складні питання мають швидше доходити до керівництва. Окрему команду безпеки фонд створив у травні 2026 року, і вона допомагала аналізувати нові звіти. Однак сам факт її існування не розв’язав суперечку щодо виправлення, яка почалася раніше.

Нестача фахівців — ще одна частина проблеми. Після Heartbleed у 2014 році Linux Foundation створила Core Infrastructure Initiative для фінансування супроводу критичних відкритих проєктів. Водночас PHP Foundation і надалі звертається до організацій, які використовують його код, із закликом фінансувати роботу спеціалістів. Без людей складно перевіряти повідомлення про вразливості, готувати сумісні зміни й оперативно передавати дані до баз знань. Від цих процесів залежить і те, наскільки швидко команди зможуть зіставити попередження зі своїм програмним забезпеченням.

Передчасний випуск і суперечка про ризик

У жовтні 2026 року виправлення вже були готові, але постачальникам пакетів і контейнерних образів потрібен був час, щоб підготувати власні збірки. Після витоку ідентифікаторів CVE випуск перенесли з 22 на 21 жовтня. Згодом помилково опублікували демонстраційне відео експлойта, копії якого швидко поширилися.

Вранці 21 жовтня Chainguard випустила виправлені контейнерні образи більш ніж за шість годин до узгодженого часу. Для користувача це не було автоматичним оновленням PHP на будь-якому сервері: йшлося про нові образи, тож перехід на них міг вимагати зміни способу розгортання. Адміністратори, які встановлювали PHP із репозиторію дистрибутива, мали чекати на пакет від його постачальника.

Керівник Chainguard Ден Лоренц пояснив, що його команда дізналася про можливу експлуатацію, самостійно знайшла проблему й підготувала експлойт. За його словами, він обговорив ситуацію з дослідниками, вирішив опублікувати виправлені образи та одразу повідомив інших учасників. Він вважав, що після витоку подальше очікування залишало користувачів без уже доступного оновлення. PHP Foundation наполягав на спільному часі, щоб інші постачальники також встигли підготувати пакети. Отже, суперечка стосувалася не лише годинника, а й того, як діяти, коли погоджений план уже порушено.

Паралельно тривала дискусія про те, наскільки легко експлуатувати PHP2Shell. Частина публічних PoC не підтверджувала заявленого взлому звичайної інсталяції PHP, а компанія VulnCheck повідомила, що робочий експлойт був лише в невеликій частині переглянутих зразків. Водночас 22 жовтня VulnCheck підготувала експлойт для PHP 8.4.26 на 64-бітних системах x86. Він обходив ASLR і працював із вимкненим показом помилок PHP; витік пам’яті допомагав визначати потрібні адреси.

Спочатку дослідник Лукас Лёйтьес критикував заклики вимикати сайти, зокрема на прикладі Нідерландів. На його думку, трафік і балансування могли заважати експлойту спрямувати потрібні запити в один процес PHP на завантажених сайтах. Але згодом з’явилися підтвердження атак. Дослідник під ніком 0×4D31 опублікував журнали трьох honeypot-серверів: у 35 випадках після запитів атакувальників запускалася командна оболонка.

Dream Research описала кампанію проти PAN-OS, програмного забезпечення міжмережевих екранів Palo Alto Networks. За даними компанії, атакувальник скомпрометував 25 серверів, поєднавши PHP2Shell із вразливістю ядра Linux Fragnesia для підвищення привілеїв. Unit 42 підтвердила інструментарій і результати кампанії: доступ отримували через відкриті в інтернет вебінтерфейси керування PAN-OS.

Інженер Intruder Бенджамін Марр також спершу сумнівався в масштабі загрози й перевірив її на PAN-OS. Перша версія експлойта працювала при прямому підключенні до Apache на пристрої, але зовнішній доступ через nginx порушував ланцюжок. У своєму оновленні від 3 листопада Марр показав виконання команди через інтерфейс керування PAN-OS 12.1.2 після зміни способу витоку пам’яті. Він дійшов висновку, що для поширеного продукту з однаковими збіркою та налаштуваннями PHP достатньо підібрати ланцюжок один раз, щоб застосовувати його до подібних пристроїв.

Сумнівам не допомогла й перевірка сервера Джеймса Павура, який запропонував дослідникам спробувати зламати його PHP-сервер і забрати біткоїни приблизно на 500 доларів. Експлойт пристосували до конфігурації сервера, і учасник випробування дістав секрет. Сам ключ не давав змоги переказати кошти з потрібного гаманця, тож нагороду довелося відправити окремо. Павур визнав, що недооцінив загрозу. Це добрий приклад різниці між «не спрацювало на цьому PoC» і «не експлуатується» — дрібної, але для чергового звіту важливої.

PHP може бути у продукті, навіть якщо команда ним не користується

Для власника продукту на кшталт PAN-OS першою практичною дією було оновлення постачальника, хоча внутрішня команда могла взагалі не писати на PHP. Уразливий інтерпретатор може входити до стороннього рішення, контейнерного образу чи середовища виконання. PHP також може бути встановлений на сервері окремо або надаватися хостинг-провайдером. У застосунку схожа невидимість виникає з транзитивними залежностями: розробник додає пакет, який, своєю чергою, підтягує інші компоненти.

Тому список власного коду не дає повної картини того, що потрібно сервісу. Організація може не знати, що певна система використовує PHP, доки не перевірить склад інфраструктури або не збиратиме програму з вихідного коду. Під час інциденту цю роботу все одно доведеться виконати, але часу на неї буде менше.

Після отримання виправленої збірки потрібно встановити її на заторкнутих системах і перевірити версію запущеного PHP. Перед цим треба розуміти, які системи підпадають під ризик, що саме оновлює постачальник, а що доведеться змінювати власноруч. Погоджений час розкриття може допомогти постачальникам підготувати виправлення, але він не створить інвентаризацію компонентів у користувача.

Для цього потрібна постійна відповідальність за склад програмного забезпечення, його залежності та середовища виконання. У джерелі згадуються ГОСТ Р 56939–2024 і проєкт стандарту з композиційного аналізу, де для інструментів розробки та програмного забезпечення середовища функціонування використовується поняття «привлекаемое ПО». Такий облік має зберігати зв’язок між компонентом, залежними від нього застосунками й відповідальними за оновлення. Тоді вразливість у середовищі виконання можна зіставити з сервісами, навіть якщо їхній код давно не змінювався.

Організаціям, які купують готові рішення, варто заздалегідь з’ясувати у постачальника, які компоненти й середовища входять до продукту, як повідомляють про їхні вразливості та в які строки випускають виправлення. Розробникам потрібно підтримувати ці відомості разом із продуктом. У випадку PHP2Shell одне з головних питань після появи патча було не «чи є в нас PHP у власному коді», а «де він фактично запускається і хто може його оновити».