Anthropic відкрила закриту бету self-hosted Claude Managed Agents: від 12 листопада 2026 року компанії можуть розгорнути сервіс у власному хмарному середовищі або дата-центрі. Уявімо Василя, інженера з вигаданої лабораторії «Свинарник №42»: тепер він може розмістити в інфраструктурі команди не лише пісочниці агента, а й сервер, історію сесій та інші компоненти платформи.
Тут важливо не переплутати місце роботи сервісу з місцем виконання обчислень моделі. Клієнт сам хостить Managed Agents, але запити до моделі можна спрямовувати в Claude API, до підтримуваного хмарного провайдера або через власний шлюз. Тож контроль над інфраструктурою агента переходить до компанії, а маршрут запитів визначається окремо.
Що саме переходить на сервери клієнта
Claude Managed Agents — це набір API для довготривалих автономних агентів на Claude. Розробник описує агента, запускає сесію та взаємодіє з нею через події; платформа забезпечує цикл роботи агента, пісочниці, облікові дані й історію сесій. Раніше можна було користуватися сервісом Anthropic цілком або винести до себе лише пісочниці. Self-hosted-варіант переносить також сам сервіс.
Установка складається з сервера cma-server, бази даних і воркерів. Сервер віддає API, керує циклом агента, зберігає агентів і сесії та звертається до моделі. Але shell-команди й файлові інструменти він не виконує: ці завдання беруть воркери, наприклад запущені командою ant beta:worker або через SDK. Вони забирають роботу із сервера та виконують її в пісочницях.
Для збереження даних потрібен PostgreSQL 16 або новіший. Якщо сервер працює без бази, він тримає дані в оперативній пам’яті, і після перезапуску вони втрачаються. До комплекту також входять вебконсоль на адресі сервера з входом через корпоративного постачальника ідентичності та адміністративна утиліта cma-server-admin для Linux і macOS на Apple silicon.
Василю це дає зрозумілу схему: сервер керує сесією, база зберігає її історію, а воркер виконує інструменти. «Хрю, розділяй керування і виконання», — саме так можна запам’ятати архітектуру. API self-hosted-версії такий самий, як у хмарної, тому SDK і CLI ant залишаються придатними, хоча деякі визначення агентів і сценарії доведеться адаптувати за переліком відмінностей.
Де працює модель і які дані надсилаються
За замовчуванням сервер звертається до Claude API. Параметр inference.provider дає змогу вибрати Amazon Bedrock, Claude Models on Google Cloud, Microsoft Foundry або власний шлюз моделей. У визначенні агента можна вказати звичний ідентифікатор моделі Claude API, наприклад claude-opus-5-5; сервер перетворить його на ідентифікатор, потрібний вибраному провайдеру.
Для Bedrock потрібні права bedrock:InvokeModel і bedrock:InvokeModelWithResponseStream. Для читання каталогу моделей також використовуються bedrock:ListFoundationModels і bedrock:ListInferenceProfiles, але запит каталогу можна вимкнути параметром inference.list_models: false. У такому сценарії ключ Claude API не потрібен.
Самостійне розміщення не означає, що вміст сесій ніколи не залишає мережу компанії. Під час кожного звернення до моделі назовні передаються переписка сесії, вхідні дані та результати інструментів. Якщо використовується Claude API, до запиту додаються також ідентифікатори сесії, агента й оточення. Історія при цьому зберігається в базі клієнта.
Anthropic повідомляє, що нульове зберігання даних (ZDR), якщо воно оформлене організацією, поширюється на такі запити так само, як на виклики Messages API. Це твердження стосується політики зберігання на боці Anthropic, а не факту розміщення моделі всередині інфраструктури клієнта. Василю доведеться окремо визначити, куди саме маршрутизувати інференс і які дані дозволено передавати обраному провайдеру.
Межі пісочниці — це зона відповідальності клієнта
Anthropic описує кілька принципів безпеки, спільних для хмарного й self-hosted-варіантів. Обв’язка, що викликає Claude, відокремлена від пісочниці, де запускається код. Цикл агента, історія та секрети не зберігаються всередині пісочниці; вона запускається лише тоді, коли потрібна інструменту.
Облікові дані для MCP-інструментів і підтримуваних API-викликів підставляє зовнішній проксі, а не середовище виконання агента. У self-hosted-установці секрети можна тримати у власному менеджері секретів. Мережевий доступ обмежується списком дозволених хостів; для агента, який працює зі збірками, прикладами таких ресурсів можуть бути Git-хостинг і реєстр пакетів. Якщо компанія використовує власні пісочниці, відповідні правила мережі задаються її файрволом.
Кожна сесія формує журнал кроків, викликів інструментів і результатів. Його можна передавати через OpenTelemetry до системи моніторингу, якою компанія вже користується. Це допомагає бачити послідовність дій агента, але не скасовує потреби захищати сам сервер, сховища та облікові записи.
Особливо підступна деталь — інструмент bash. Це справжня командна оболонка з правами та мережевим доступом процесу воркера; сам воркер не ізолює її автоматично. Ізоляцію забезпечує середовище запуску. Стек Docker Compose і Helm-чарт cma-sandboxes розміщують воркери сесій в окремих контейнерах або подах. Для воркера, запущеного вручну, Anthropic радить одноразовий контейнер або віртуальну машину без цінних даних.
Отже, перенесення сервісу до свого дата-центру не перетворює будь-який запуск на безпечний за замовчуванням. Василю потрібно враховувати права процесу воркера, межі мережевого доступу та захист сховищ. Для середовищ із різними рівнями довіри документація радить окремі установки — один спільний технічний свинарник тут може стати невдалим компромісом.
Яких можливостей у self-hosted-версії немає
Переїзд не копіює вміст із хмари автоматично, зокрема історію сесій. Агентів, навички, облікові дані та сховища пам’яті потрібно створити на власному сервері заново. Працюють лише оточення типу self_hosted; запит хмарного оточення завершується помилкою 400.
Self-hosted-сервер не надає Messages API та Models API. Запити до /v1/messages і /v1/models потрібно спрямовувати безпосередньо до Claude API або відповідного провайдера; якщо надсилати їх на сервер Managed Agents, він поверне 404. Немає також Files API та файлових ресурсів сесій: файли розміщують у робочому каталозі воркера, а зображення й PDF передають моделі у форматі base64.
Не підтримуються OAuth-облікові дані типу mcp_oauth. Замість них можна зберігати токен як static_bearer, але його доведеться оновлювати вручну до завершення строку дії. Готових навичок для docx, pdf, pptx і xlsx також немає; їхні вихідні матеріали можна взяти з репозиторію навичок і завантажити як власні.
У цій версії відсутні заплановані запуски, «сни» агента та вебхуки. Сесії можна запускати власним планувальником, наприклад cron, а стан роботи відстежувати через потік подій. Водночас self-hosted-варіант має функції, яких немає у хмарному сервісі: вибір провайдера моделі, єдиний вхід через OpenID Connect із ролями на основі груп, зовнішнє сховище секретів і підпис короткоживучих токенів агента для MCP-серверів.
Є й окрема межа інтерфейсу: консоль на platform.claude.com не показує вміст власного сервера. Для роботи з ним призначена консоль, розміщена на самому сервері. Тож міграція змінює не тільки місце зберігання, а й те, звідки команда керує розгорнутими агентами.
Як починається розгортання
Архів із релізом надає аккаунт-команда Anthropic. Для пробного запуску документація описує Docker Compose на одній машині: стек підіймає сервер, PostgreSQL і воркери, кожен із контейнером-пісочницею. Потрібні актуальний Docker Engine із Compose, щонайменше два CPU на x86-64 або Arm, openssl, CLI ant і ключ Claude API.
Перед запуском у файлі .env задають секрети: пароль PostgreSQL, ключ API, ключ сервера та ключ шифрування облікових даних. Потім стек запускають через Docker Compose, а готовність сервера перевіряють запитом до /cma-server/readyz на локальній адресі та порту 8400. Це інструкція для стартового середовища, а не опис рекомендованої продакшен-конфігурації.
Anthropic називає Docker Compose-стек середовищем розробки. У деяких версіях Docker Engine до 28.3.3 порт 8400 може бути доступний не лише через loopback, а й з локальної мережі хоста. Для production компанія рекомендує два Helm-чарти, що входять до релізу. Оновлення клієнт встановлює сам; ціни й строки завершення закритої бети Anthropic не назвала.
Для Василя практичний підсумок простий: self-hosted Claude Managed Agents дає змогу тримати сервер, історію, воркери й пісочниці у власному периметрі та вибирати провайдера моделі. Але управління ізоляцією, збереженням секретів, мережею, оновленнями й відсутніми хмарними функціями також лягає на його команду. Хрюконфіг розгортання починається не з вибору контейнера, а з чіткого рішення, які частини системи мають залишатися локальними, а які запити все одно підуть до зовнішнього провайдера.









